Думки ненародженого маляти.. Просто прочитайте і задумайтесь...
5 жовтня. Сьогодні почалося моє
життя. Мої батьки про це ще не знають. Я менша, ніж яблучне зернятко, але я —
вже я. І хоч я ще не сформувалась, я знаю, що буду дівчинкою.
19 жовтня. Я трішки підросла, але ще дуже крихітна, щоб робити щось самій.
Мама для мене робить усе, але сама ще не знає, що вона носить мене під серцем і
живить власною кров’ю.
23 жовтня. Мій організм незабаром формуватиметься. Подумати тільки,
приблизно через рік я сміятимусь. Згодом розмовлятиму. Я знаю, як вимовлю слово
«мама». Хто сказав, що я ще не справжня людина? Я вже людина, адже як крихітка
хліба — це справжній хліб.
27 жовтня. Моє серце почало самостійно битися. Із цього часу воно ніжно
стукатиме протягом усього мого життя. Потім, після багатьох років воно
втомиться і зупиниться, і я помру. Але зараз не кінець, а тільки початок мого
життя.
12 листопада. Мої ручки тільки
починають формуватися. Які вони маленькі! Навіть дивно. Колись, можливо, вони
гратимуть на фортепіано або намалюють картину.
20 листопада. Сьогодні лікар сказав мамі, що я живу тут, у неї під серцем. Ти
щаслива, мамо? Мине деякий час, мамо, і я лежатиму на твоїх руках.
25 листопада. Мої мама і тато не знають, що я — маленька дівчинка. Можливо, вони
чекають на хлопчика. Або близнюків? Але я їх здивую.
10 грудня. Моє обличчя повністю сформувалося. Я вважаю, що буду схожа на
маму.
13 грудня. Тепер я можу трохи бачити, але навкруги дуже темно. А незабаром
мої очі побачать світ, залитий сонцем. А який ти маєш вигляд, мамо?
24 грудня. Мамо, я чую як б’ється твоє серце. Цікаво, а ти чуєш моє? Я ніяк
не можу дочекатися того часу, коли я лежатиму на твоїх руках. Ти чекаєш на мене
так само, як я чекаю на тебе?
28 грудня. Мамо, чому ти дозволила їм мене убити? Нам так добре було вдвох...
Навряд чи хтось з вас кине собі на стінку таке. І мало хто це прочитає. Але, якщо ви це прочитали, то задумайтесь, а??...